Чикаго у 2010 році

У центрі Чикаго ми звертали увагу не лише на будівлі, а й на простір між ними. Довга вулиця могла обрамляти вежу, наче картину, а перехрестя чи міст раптом відкривали ширший краєвид. Погляди прямо перед собою й угору створювали зовсім різні враження від того самого місця.

LaSalle Street була одним із найвиразніших прикладів. Наприкінці її довгого коридору стоїть Chicago Board of Trade: його ступінчастий силует стає чітким зоровим центром вулиці. Навколишні будівлі ніби замикають простір і спрямовують погляд до центральної вежі.

Завершена у 1930 році за проєктом Holabird & Root, будівля Chicago Board of Trade є визначною пам’яткою ар-деко. Її вертикальні лінії та уступи особливо добре вписуються у перспективу LaSalle Street. З тротуару вся вулиця стає частиною композиції.

Chicago Theatre став для нас іншим типом міського орієнтира. Його вертикальна вивіска здіймається над State Street, а назва міста спускається вздовж будівлі. Серед численних веж та офісних фасадів цю вивіску легко впізнати.

Театр відкрився у 1921 році. Навіть ззовні його вхід і вивіски показують іншу сторінку життя центру: Чикаго як місце розваг поряд із діловим містом.

Біля річки Marina City знову змінює обриси панорами. Дві круглі вежі мають ряди вигнутих балконів, які надають їм характерного, майже хвилястого контуру. Це повторення особливо помітне на тлі прямих ліній сусідніх будівель.

Архітектор Бертран Ґолдберґ задумав Marina City як місце для життя й роботи в центрі, поєднавши квартири, паркінги та інші функції. Комплекс, зведений у 1960-х роках, показує це поєднання самою своєю формою.

У Millennium Park ми знайшли ще один спосіб подивитися на навколишні будівлі. Cloud Gate, яку зазвичай називають the Bean, або «Боб», збирає обриси міста, небо й людей довкола на одній полірованій поверхні. Знайомі прямі лінії вигинаються, і здається, що місто огортає скульптуру.

Скульптуру з нержавіючої сталі Аніша Капура створили для Millennium Park. Округла форма та увігнута нижня частина надають віддзеркаленням незвичної геометрії. Поверхня видається майже рідкою, хоча сам об’єкт твердий і нерухомий.

Її привабливість — у тому, наскільки зображення залежить від точки спостереження. З одного боку домінують будівлі, з іншого більше місця у віддзеркаленні займають люди й небо. Контур скульптури залишається простим, тоді як усе на її поверхні змінюється.

Відображення людей поряд із будівлями повертали міській панорамі людяніший масштаб.

Це також об’єкт, якому варто присвятити більше одного фото: широкий кадр показує його місце в парку, а близький дозволяє роздивитися викривлення у сталі.

Crown Fountain додав до нашої прогулянки Millennium Park ще одну форму публічного мистецтва. Тут увага переходить від віддзеркаленої панорами до облич мешканців Чикаго, показаних на двох вежах зі скляних блоків.

Створений Жауме Пленсою у 2004 році, фонтан використовує LED-екрани та воду, щоб пов’язати ці портрети з простором між вежами. Коли вода з’являється на рівні рота, обличчя стає частиною самого фонтана. Митець надав сучасної форми давній ідеї фігур, з яких ллється вода.

У використанні звичайних облич такого розміру є чудова безпосередність. Усмішка чи зміна виразу стає головною подією серед твердих поверхонь і великих споруд середмістя.

Grant Park додав нашій подорожі простору. Навколо фонтана Букінгем можна було побачити разом воду, скульптури й навколишнє місто.

Цей фонтан має зовсім інший характер, ніж Crown Fountain. Його ярусні чаші та бронзові деталі утворюють більш урочисту композицію, у центрі якої здіймається вода. Широке оточення важливе: фонтан займає своє місце у відкритому ландшафті, а не тісниться між будівлями.

Фонтан Букінгем, відкритий у 1927 році, був подарунком Кейт Букінгем на пам’ять про її брата Кларенса. Його композиція уособлює озеро Мічиган, а чотири групи бронзових морських коників символізують чотири штати на його берегах.

Цей зв’язок надає оздобленню зрозумілого змісту. Озеро є частиною оточення Чикаго протягом усієї подорожі, а тут постає у скульптурній формі. Погляд на фонтан у парку допомагає пов’язати впорядкований міський ландшафт із набагато більшим водним простором поруч.

На Michigan Avenue деякими з найупізнаваніших пам’яток були деталі на рівні вулиці. Перед Art Institute of Chicago з обох боків входу стоять бронзові леви — масивні фігури, виразні на тлі фасаду музею.

Левів створив Едвард Кеміс, а встановили їх у 1894 році. Завдяки скульптурам сам вхід є окремою пам’яткою.

В інших частинах авеню й біля річки архітектура пропонувала значно більше розмаїття форм. Світлий фасад і годинникову вежу Wrigley Building було особливо легко вирізнити. Зведена на початку 1920-х років, Wrigley Building облицьована глазурованою теракотою, яка надає її поверхням іншого характеру, ніж у скляних веж довкола.

Trump Tower додає біля річки ще одну високу скляну форму. Далі на північ John Hancock Center вирізнявся темними діагоналями на фасаді. Ці величезні Х роблять споруду надзвичайно впізнаваною навіть на широкій міській панорамі.

Х-подібні розкоси Hancock є частиною його конструктивної системи, розробленої завдяки праці архітектора Брюса Ґрема та інженера Фазлура Хана. Видимі діагоналі допомагають вежі протистояти бічним навантаженням, зокрема вітру.

Річка дала нам одні з найвиразніших уявлень про зв’язок центру з водою. На мосту відкривається довга перспектива між будівлями, а на передньому плані тече річка. Вежі, що з близького тротуару здаються щільно скупченими, стає легше розрізняти.

Мости — частина цієї картини. Чиказькі розвідні мости працюють завдяки підйомному механізму з противагами: частини дорожнього полотна повертаються вгору, врівноважені важкими противагами, щоб пропустити відповідні судна. Їхня інженерія виконує щоденне завдання й водночас додає річковому пейзажу характерного рухомого елемента.

Тут є й давніша інженерна історія. У 1900 році відкриття Chicago Sanitary and Ship Canal повернуло течію річки Чикаго у зворотний бік, допомагаючи відводити стічні води від озера Мічиган — джерела питної води міста.

Завдяки цим деталям річка була для нас чимось більшим за прогалину між хмарочосами. Це дієва частина Чикаго, сформована транспортними потребами та навколишнім містом. Під час прогулянки вона також давала бажану зміну перспективи й чітку лінію крізь щільний центр.

Відвідування Skydeck Chicago на 103-му поверсі Willis Tower дало нам найширший краєвид міста. Вулиці й вежі, що домінують у погляді з тротуару, стали частиною набагато більшого візерунка.

На рівні тротуару сусідня будівля може заповнити майже весь краєвид. Згори її розташування стає зрозумілішим: як вона пов’язана з навколишніми кварталами, річкою та краєм озера. Масштаб Чикаго легше усвідомити, коли ці елементи видно разом.

Вежа була визначною пам’яткою Чикаго вже десятиліттями. Завершена у 1973 році, на час відкриття вона була найвищою будівлею світу. Назву Sears Tower змінили на Willis Tower у 2009 році, незадовго до нашої подорожі.

Для нас цінність підйому була саме в цій зміні перспективи. Окремі пам’ятки ставали орієнтирами в місті, а вулиці складалися у візерунок, що простягався далеко за межі центру. Озеро Мічиган надавало панорамі широкого відкритого краю.

The Ledge і погляд просто вниз

The Ledge додає до Skydeck іншого типу краєвид. Його скляні балкони виступають за межі будівлі, дозволяючи відвідувачам дивитися крізь підлогу на вулиці внизу.

Відкритий для публіки в липні 2009 року, The Ledge уже існував під час нашої подорожі 2010 року. Балкони розташовані приблизно за 1 353 фути, тобто близько 412 метрів, над вулицею. Погляд на місто вдалину й погляд прямо під себе дають дуже різні відчуття висоти.

Озеро Мічиган надає центру Чикаго напрочуд відкритого краю. Біля веж погляд лине вгору, а поряд з озером — до набагато ширшого горизонту. Ця зміна є частиною того, що робить розташування міста таким особливим.

Navy Pier виступає у воду як помітний орієнтир, ще одна точка відліку в широкому краєвиді. Саме озеро визначає масштаб, простягаючись далеко за будівлі й берегову лінію.

Вечірнє світло пом’якшує це оточення. Воно окреслює контури будівель і змінює вигляд води, дозволяючи озерній набережній стати спокійнішим завершенням нашої розповіді про Чикаго.

Найяскравішою частиною нашої подорожі було розмаїття способів побачити місто. LaSalle Street обрамляла вежу наприкінці коридору. Cloud Gate вигинала панораму у віддзеркаленні. Crown Fountain виводила на передній план обличчя. Skydeck відкривав більший візерунок над вулицями.

Наші фотографії та фільм об’єднують ці погляди. Окремі пам’ятки запам’ятовуються, але саме їхній взаємозв’язок надає подорожі форми: архітектура біля води, публічне мистецтво всередині міста й відкрите озеро за вежами.

Фото й відео: Власні матеріали нашої подорожі до Чикаго у 2010 році — Let’s Visit by Radon.