Нью-Йорк у 2010 році

Під’їжджаючи до Мангеттена, ми спершу побачили широку панораму, перш ніж будинки заповнили вулиці навколо нас. Із вікна автобуса крізь хмари вимальовувався Мідтаун, тоді як вежі Нижнього Мангеттена утворювали окреме скупчення далі на південь.

Здалеку будівлі складалися в один упізнаваний силует. На рівні вулиць краєвид розпадався на окремі фасади, кути та вузькі проміжки між вежами. До широких панорам ми повернулися під час прогулянки гаванню, а пізніше — з оглядового майданчика Рокфеллер-центру.

На південному краю Мангеттена ми зупинилися в Беттері-парку, де під час нашого приїзду стояла «Сфера». Пошкоджена металева скульптура колись розташовувалася на площі між вежами-близнюками Всесвітнього торгового центру.

Створена Фріцом Кенігом, вона пережила теракти 11 вересня 2001 року попри значні пошкодження. На згадку про жертв її встановили в Беттері-парку в березні 2002 року. Саме там ми побачили її у 2010 році, перш ніж відвідати сам район Всесвітнього торгового центру.

Пошкоджена поверхня робила скульптуру зовсім іншим пам’ятником, ніж парадні статуї та фасади в інших частинах Мангеттена. Її історія була частиною самого об’єкта перед нами.

Під час прогулянки ми вийшли у води Нью-Йоркської гавані, щоб побачити місто інакше. Із води набережну Мангеттена й будинки можна було охопити поглядом разом, а над ними простягалося хмарне небо.

Головним орієнтиром була статуя Свободи, що височіла на п’єдесталі на острові Ліберті. Навіть із судна її обриси були безпомилково впізнаваними: піднятий смолоскип, корона та довгі складки вбрання. Статую урочисто відкрили 28 жовтня 1886 року. Фігуру створив Фредерік Огюст Бартольді, а її мідна поверхня поступово набула знайомого зеленого кольору.

Далі через гавань міст Верраццано-Нарроуз з’єднував Бруклін і Стейтен-Айленд. Цей підвісний міст відкрили у 1964 році, а його довгий проліт додавав ще один упізнаваний обрис до краєвидів із води.

Прогулянка також дозволяла віддалитися та озирнутися на Нижній Мангеттен. На суходолі ми дивилися вгору на окремі будівлі; із гавані їхній зв’язок із набережною був набагато зрозумілішим.

Повернувшись до Нижнього Мангеттена, ми побачили відвідувачів навколо «Атакувального бика» на Бродвеї біля Боулінг-Грін. Потужна бронзова тварина низько припала до вулиці, опустивши голову та повернувши тулуб, наче збирається рушити. Навколо було жваво: люди збиралися фотографуватися на тлі міських будинків.

Скульптуру створив Артуро Ді Модіка, і вона стоїть біля північного краю Боулінг-Грін із 1989 року. Її зв’язок із фінансовими ринками робить її природним вступом до сусіднього району Волл-стріт.

Навколо Волл-стріт і Брод-стріт будівлі щільно підходять до тротуарів. Нью-Йоркська фондова біржа вирізняється величезними колонами та скульптурним фронтоном. Головний фасад виходить на Брод-стріт, де будівлю завершили у 1903 році. Ми побачили її з вулиці, серед повсякденного руху Фінансового кварталу.

Поруч статуя Джорджа Вашингтона позначає Федерал-холл. Тут 30 квітня 1789 року він склав присягу як перший президент США. Нинішня будівля з’явилася пізніше й відкрилася як митниця у 1842 році; інавгурація відбулася в попередньому Федерал-холлі на тому самому місці.

На невеликій території ці місця поєднують різні сторони історії Нью-Йорка: торгівлю, фінансові ринки та становлення федеральної влади. Варто також придивитися до самих будівель — від фасаду біржі до сходів під статуєю Вашингтона.

Церква Трійці знову змінила масштаб побаченого в Нижньому Мангеттені. Її неоготичний шпиль і кам’яні стіни стояли серед набагато більших комерційних будівель, а церковний цвинтар створював поруч відкритий простір.

Нинішню церкву спроєктував Річард Апджон, її освятили у 1846 році. Навколишній цвинтар пов’язує це місце з давнішим Нью-Йорком; тут похований Александер Гамільтон.

Церква стала виразним контрастом біржі та навколишнім офісним будівлям. В одній частині Мангеттена ми бачили діючий фінансовий район, ранній осередок державної влади й історичне місце богослужінь.

На території Всесвітнього торгового центру ще тривала відбудова. Ми побачили будівельний майданчик із новими спорудами там, де теракти 11 вересня змінили Нижній Мангеттен.

Під час нашої поїздки One World Trade Center ще будувався. Роботи на всій території були частиною значно масштабнішої відбудови, включно з меморіалом, який тоді готували до відкриття. Тогочасні будівельні звіти описують поступ робіт протягом 2010 року.

Раніше в Беттері-парку ми бачили «Сферу», яка вціліла після руйнування початкового комплексу. Тут ми побачили, як наступний етап історії місця набуває матеріальної форми. Дві зупинки були пов’язані, але кожна показувала інше: збережену скульптуру та територію, яку відбудовували.

У Саут-стріт-Сіпорт панорама отримала інший передній план. Щогли й снасті історичних суден виділялися на тлі будівель Нижнього Мангеттена, показуючи морський бік міста поруч із його фінансовим центром.

Зростання Нью-Йорка було тісно пов’язане з портом. Музей Саут-стріт-Сіпорт заснували у 1967 році, коли захисники спадщини домагалися збереження району та його морського минулого. Побачена набережна робила цей зв’язок зрозумілим: судноплавство й торгівля належали до тієї самої історії міста, що й сусідні офісні вежі.

Проїзд через Чайнатаун повернув нас на жваві вулиці з крамницями й вивісками. Із транспорту ми бачили район побіжно, одну вуличну сцену за іншою. Між великими пам’ятками це додало буденніший погляд на Мангеттен.

На східному боці Мангеттена ми побачили штаб-квартиру ООН біля Іст-Ривер. Після старих кам’яних фасадів Нижнього Мангеттена її сучасні будівлі додали до поїздки ще один архітектурний стиль.

Комплекс штаб-квартири завершили у 1952 році. Висока будівля Секретаріату й нижча будівля Генеральної Асамблеї є частинами одного комплексу, призначеного для роботи міжнародної організації в місті.

Ми дивилися ззовні. Це була ще одна знайома пам’ятка Нью-Йорка в її справжньому оточенні, а річка допомагала зрозуміти розташування комплексу.

У Рокфеллер-центрі ми повернулися до середини Мідтауна. Будівлі обрамляють площі та проходи, а золотиста постать Прометея над Нижньою площею була одразу впізнаваною деталлю.

Пол Меншип створив позолочену бронзову скульптуру у 1934 році. Вона зображує героя грецької міфології, який приніс людству вогонь. Скульптура стає зоровим центром площі, перш ніж навколишні будівлі спрямовують погляд угору.

Для нас Рокфеллер-центр також став вихідною точкою для значно ширшого погляду на Мангеттен — з оглядових майданчиків Top of the Rock.

Ми піднялися на Top of the Rock у будівлі 30 Rockefeller Plaza, звідки відкрилася широка панорама міста. Після погляду знизу з вулиць серед високих будинків ми тепер могли дивитися понад дахами та простежувати обриси Мангеттена.

На півночі між навколишніми будівлями простягався Центральний парк. З такої висоти було значно легше оцінити розміри його зеленого прямокутника. Контраст між парком і щільною забудовою довкола надавав краєвиду чіткої структури.

Поворот на південь відкривав Емпайр-стейт-білдінг. Його ступінчаста форма помітно височіла над сусідніми будівлями, а далі простягався Мангеттен. Це була одна з переваг оглядової точки в Рокфеллер-центрі: сам Емпайр-стейт-білдінг входив до панорами.

Оглядовий майданчик уперше відкрився разом із будівлею RCA у 1933 році. Після тривалого закриття він знову відкрився як Top of the Rock у 2005 році, за кілька років до нашого приїзду. Майданчики займають 67-й, 69-й та 70-й поверхи.

У двох напрямках виходили зовсім різні фотографії. Погляд на північ виділяв парк і його міське оточення, а на південь — скупчення будівель Мідтауна. Разом вони допомогли нам краще уявити місця, які ми бачили знизу.

Повернувшись на вулиці, на П’ятій авеню ми побачили ще низку знайомих будівель. Ми також пройшли повз антивоєнну демонстрацію — невеликий фрагмент міського життя серед відоміших архітектурних пам’яток.

Собор Святого Патрика вирізнявся стрілчастими арками, кам’яним різьбленням і двома шпилями. Спроєктований Джеймсом Ренвіком, собор відкрився у 1879 році; шпилі завершили у 1888 році. Його неоготичний вигляд особливо контрастував із навколишніми комерційними будівлями.

Ми пройшли й повз вхід до Трамп-тауер, ще однієї впізнаваної адреси П’ятої авеню. Далі «Плаза» позначала край Центрального парку зовсім іншим фасадом. Готель відкрився 1 жовтня 1907 року, а розташування біля П’ятої авеню та Сентрал-Парк-Саут робить його частиною підходу до парку.

Ця частина поїздки була про вулицю та її будівлі: собор, вхід до вежі, готель і людей між ними. Різноманіття було видно й без відвідування інтер’єрів.

Побачивши Центральний парк згори, ми зайшли до самого парку. Широку панораму з Top of the Rock змінили доріжки, дерева й люди на свіжому повітрі. Біля тераси Бетесда артист із великими мильними бульбашками привертав увагу сімей поруч.

Тераса — один із головних архітектурних просторів парку. Калверт Вокс спроєктував її разом із Джейкобом Реєм Моулдом, який відповідав за складні різьблені деталі. Сходи й балюстради обрамляють нижню терасу та простір біля фонтана Бетесда.

Центральну скульптуру фонтана, «Ангел вод», створила Емма Стеббінс, її урочисто відкрили у 1873 році. Вона присвячена Кротонському акведуку, який доправив прісну воду до Нью-Йорка у 1842 році. Цей зв’язок додає знайомій парковій пам’ятці історію зростання міста та громадського здоров’я.

Навколо тераси архітектура й те, що відбувалося, були частинами однієї сцени. Артист із бульбашками, глядачі та зелень довкола надавали нашій прогулянці парком іншого ритму, ніж вулиці Мідтауна.

Наш фільм закінчується на Таймс-сквер після настання темряви, коли над вулицею все заповнює світлова реклама. Масштаб відрізнявся від денних сцен: величезні екрани й вивіски притягували погляд угору, а внизу люди рухалися яскраво освітленим простором.

Назва району пов’язана з газетою The New York Times, чия нова штаб-квартира допомогла перейменувати Лонгакр-сквер на Таймс-сквер у 1904 році. До нашого приїзду реклама стала визначальною рисою місця, вкриваючи будівлі безперервно мінливими зображеннями.

Серед кінореклами були «Секс і місто 2» та «Принц Персії». Вони стояли серед інших вивісок і екранів, які ми бачили тієї ночі, надаючи сцені деталей, характерних для часу нашої поїздки.

Після гавані, Фінансового кварталу, оглядового майданчика й Центрального парку Таймс-сквер завершив фільм жвавим, яскраво освітленим епізодом. Це був ще один зовсім інший погляд на те саме місто.

Наша поїздка до Нью-Йорка поєднала місця, які ми впізнали одразу, і деталі, що відкривалися лише в русі містом. Гавань показала Мангеттен здалеку, Фінансовий квартал зібрав поруч його старі будівлі, а Top of the Rock відкрив вид на вулиці, які ми бачили знизу.

Центральний парк і Таймс-сквер додали ще два боки поїздки: людей біля тераси серед зелені, а потім натовпи під світловими вивісками після настання темряви. Разом із фотографіями наш фільм показує ці різні види Нью-Йорка таким, яким ми побачили його у 2010 році.

Фотографії та відео

Наші власні фотографії й відеозаписи з поїздки до Нью-Йорка у 2010 році — Let’s Visit by Radon.